Проблеми та шляхи розвитку громадянського суспільства в Україні Реферат Освіта UA

Філософська основа правової держави була сформульована Кантом, який розглядав державу як об’єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам. Обстоюючи принцип взаємної відповідальності держави і громадян за дотримання законів, філософ стверджував, що кожний громадянин повинен мати так саму можливість примусити володаря до точного і безумовного виконання закону, як і володар — громадянина. Основним показником дієвості громадянського суспільства є гарантоване ним забезпечення прав і свобод людини, які визнані як загальнолюдська цінність. Проблематика громадянського суспільства, наприкінці 80–х років XX ст.

  • Контракт діє протягом 6 місяців, із можливістю продовження за умови наявності фінансування, оперативної необхідності та задовільного виконання поставлених завдань.
  • Контроль над державою громадянське суспільство здійснює у різних формах і за допомогою різноманітних засобів.
  • Такі партії постали не з ініціативи мас як відповідь на потребу в самоорганізації тих чи інших соціальних спільнот, а з ініціативи їх лідерів, як об’єднання порівняно невеликих груп людей.
  • Поняття “групи інтересів” є відносно новим для вітчизняної науки про політику.

Первісна мобілізація може бути скерована громадянським суспільством, але лише політичні партії можуть встановити необхідні інституціональні рамки. Північна Ірландія є ще одним прикладом того, як добре розвинуте та фінансово забезпечене громадянське суспільство не спромоглося заповнити вакуум, що з’явився внаслідок політичного застою. Десятиріччями провінцію Ольстер виснажували внутрішні конфлікти, її суспільство вирізняли гірка розрізненість та зменшення ролі всенародно обраних політиків. Традиційні повноваження місцевої влади виконувались громадськими організаціями через комітети «куангос» — утворення, які зазвичай відносять до непідвідомчих громадських органів . Ці органи складаються з призначених посадових осіб та за рахунок громадського фінансування здійснюють свої повноваження в громадах по всій провінції. Ці компроміси були досягнуті шляхом переговорів політичних лідерів та за підтримки громадянського суспільства. Не може бути сумнівів у тому, що роль громадянського суспільства була визначальним складником консенсусу, але без залучення політичних партій його досягнення було б неможливим.

Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка підписала меморандум з МОЗ України

• Свобода громадян в утворенні партій та громадських рухів. 5 змін у цій версії очікують на перевірку.Стабільну https://www.0462.ua/list/455983 версію було перевірено 2 травня 2023. До критики гегелівської філософії права.

розвиток ідей про громадянське суспільство

За своєю сутністю конституція є системою обмежень державної влади шляхом проголошення і законодавчого забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Правова держава — це держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності. Сенс ідеї громадянського суспільства – підпорядкувати державу суспільству, обмежити свавілля державної влади. Обидві ці ідеї і позначувані ними суспільні феномени тісно пов’язані між собою – правова держава і громадянське суспільство взаємно передбачають одне одного.

Так, виходячи з позицій християнської моралі, В. Вейтлінг пропагував «християнський комунізм». Кабе заперечував насильницькі методи, відстоюючи значимість так званого «мирного комунізму». На противагу їм, інші філософи розповсюджували ідеї народного повстання (Т. Дезамі, Л. Бланкі та інші). Керівник групи нормопроєктування Офісу підтримки стратегічних змін МОН України.

Енциклопедія «Громадянське суспільство в Україні»[ред. | ред. код]

Вирішальною передумовою забезпечення національної державності є дотримання законів існування системи (а, отже, вивчення їх), створення передумов для й природного функціонування, запобігання дестабілізації. Це головні умови збереження незалежності держави, суспільства, особи (громадянина). Не відзначити, що у нинішній Конституції і згадки немає про громадянське суспільство, на формування якого зрештою має бути спрямований весь державно-правовий механізм. Цей, м’яко кажучи, недолік нинішньої Конституції, безумовно, негативно відбиватиметься на процесі формування громадянського суспільства, серцевини правової держави. Проголошуючи своє прагнення досягти ідеалів правової держави, не пов’язавши це на конституційному рівні з формуванням громадянського суспільства, не є просто нелогічним, а й стратегічно неприпустимим. Дещо пізніше в есе “Політика і сумління” В. Гавел пов’язав ідею “антиполітичної політики” та активності громадянського суспільства з філософським концептом “життєвого світу” як царини, де відбувається природний поділ між добром і злом і де формується вимога відповідальності в публічній і політичній активності.

Третій прошарок складають відносини, пов’язані з потребами в політичній участі, з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій. Цей прошарок відносин припускає сформованість у індивіда конкретних політичних позицій. Політичні інтереси та переваги здійснюються за допомогою груп за інтересами, політичних партій, рухів і т.д. Саме цей прошарок громадянського суспільства включає в себе найбільш соціально активні інститути, тісно пов’язані з державно–політичною системою суспільства (передусім, політичні партії). Таким чином не можна вважати, що громадянське суспільство протистоїть державі, являє йому антитезу; що громадянському суспільству властивий принцип абсолютної свободи анархії, а державі – позитивістський принцип “порядок і прогрес”. Справді, обидві ці частини реального суспільства доповнюють одна одну. Без держави немає громадянського суспільства, є хаос, дезорганізація, розпад, а без громадянського суспільства немає демократичної правової держави, а є тиранія, тюрма, насильство.

Офіс підтримки стратегічних змін

Однак у практичному відношенні суспільство такого середнього класу, людей достатку, або, як його називають на Заході, суспільство загального благоденства, характеризується відносною економічною і політичною стабільністю, бо заможні люди не хочуть ні економічних потрясінь, ні політичних революцій. Українському суспільству до такого благоденства ще дуже далеко. Західна емпірична соціологія звичайно конструює середній клас саме на основі певної величини доходів різних груп населення. А оскільки чітких критеріїв верхньої і нижньої межі таких доходів немає, то визначення середнього класу у цьому розумінні є досить розпливчастим. Вважається, зокрема, що приватизація, отримання кожним громадянином України частки державної власності на свій приватизаційний майновий сертифікат зробить якщо не всіх, то принаймні більшість членів суспільства, власниками.

Саме приватна власність є економічною основою свободи індивіда, його незалежності від держави. Так чи інакше держава регулює всі суспільні відносини – від сімейних до політичних. Однак це регулювання може здійснюватися як на основі закону, який у демократичних державах є результатом суспільного консенсусу, так і шляхом довільної регламентації з боку різних державних структур і посадових осіб, нерідко всупереч суспільним інтересам. Ідея громадянського суспільства якраз і покликана обмежити таку довільну регламентацію. Ідея громадянського суспільства заснована на необхідності ефективного регулювання взаємовідносин людини з політичною владою, суспільства з державою. Будь-яка політична влада, особливо державна, якими б не були її соціальна природа і мотивація дій, має тенденцію до розширення своїх повноважень і встановлення тотального контролю над суспільством. Правова держава — держава, в якій панує верховенство права, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.